Полтавське «Рондо» в столичному арт-просторі

Полтавське «Рондо» в столичному арт-просторі

  • date
  • 17.06.2015

16 червня в галереї «АВС-арт» на Андріївському узвозі в Києві відкрилася виставка абстрактного живопису «Рондо», на якій свої роботи представили полтавські художники. Здавалося б, чим можна здивувати столицю з її розмаїттям виставкових площ і подій? Утім, полтавцям вдалося гідно заявити про себе, а ще – нагадати про свою непересічну землячку. Адже виставка присвячена 130-річчю з дня народження всесвітньо відомої художниці Соні Делоне (1885, м. Градизьк, Полтавщина – 1979, м. Париж).

Життя у творчості й любові

Учасники виставки – талановиті митці з Полтави, члени Національної спілки художників України Руслана Анічина, Григорій Волков, Анатолій Лавренко, Галина Рідна. Загальною темою їх об’єднав галерейний проект «Арт-місія». Цей проект, започаткований для популяризації сучасного українського мистецтва у світі, інтеграції його в міжнародний культурний простір, уже відомий у Полтаві. Кожен захід, організований в його рамках, стає помітною культурно-мистецькою подією. Зокрема, під час ряду виставок, проведених «Арт-місією», публіка побачила роботи самобутніх художників, які в наш час продовжують традиції українського живопису, вкладаючи в них новий сучасний зміст. Також учасники проекту відроджують імена митців, пов’язаних з Україною, але мало відомих тут, хоча в більшості випадків визнаних у світі.

Виставка «Рондо» об’єднує ці два напрями діяльності учасників «Арт-місії». Вона присвячена Соні Делоне (Сарі Штерн, або Соні Делоне-Терк) – художниці, дизайнеру, яка була однією з найпомітніших представниць стилю арт-деко, кавалером Ордену Почесного Легіону, першою жінкою, прижиттєва персональна виставка якої відбулася в Луврі. Народившись у містечку Градизьк на Полтавщині, Соня Делоне прожила довге життя, сповнене творчості й любові. Перші п’ять дитячих років, проведених у Градизьку, безперечно, залишили враження, які вплинули на все її подальше життя. Якщо придивитися до робіт художниці, в них можна знайти відбиток того оточення, в якому дівчинка жила в українській глибинці. Тут і сонячні барви теплих полів, і округлі обриси соняшникових голівок, і притаманна українцям потреба прикрашати все навколо себе орнаментами й візерунками. Чи не від нашої вишиванки та рушника веде свій «родовід» її знаменитий текстиль? До речі, вона й сама визнавала, що коріння її таланту – в Україні. «Яскраві фарби я люблю, – писала художниця в своїх спогадах. – Це фарби мого дитинства, фарби України». Утім, на ці перші враження з часом нашарувалися знання й образи, ввібрані пізніше, що, зрештою, сформувало неповторний стиль.

Соня рано залишилася без батьків, тож її справжньою сім’єю стала родина дядька по матері Генріха Терка. Життя у Петербурзі, відпочинок на дачі у Фінляндії, канікули в Італії й Швейцарії, навчання живопису в Німеччині й Франції – все це продовжувало формувати мистецьке бачення майбутньої художниці. У 1908 році дівчина вийшла заміж за німецького колекціонера Вільгельма Уде. Проте, цей шлюб тривав лише рік. Покинувши Вільгельма, Соня одружилася вдруге – з молодим абстракціоністом Робером Делоне. Союз Робера і Соні виявився щасливим не лише в особистому плані, але й сприяв творчому розвитку обох молодих людей. У своїй творчості Соня відійшла від реалістичного зображення навколишнього світу й поринула в експерименти з кольором та формою, характерні для абстрактного мистецтва. За результатами цих творчих пошуків подружжя Делоне створило новий стиль у мистецтві – симультанізм. Цим словом Робер і Соня назвали ефект взаємопроникнення розміщених поруч предметів, малюнків, виникнення ілюзії руху через гру кольору та світла.

Незвичайний новаторський стиль припав до смаку не лише його творцям. У ті роки Соня створює як станкові картини, так і зразки тканин, ілюстрації для книжок, плакати, першою починає розробляти моделі суконь і жакетів, в оформленні яких використані великі геометричні форми. Все це має неабияку популярність у тодішньої публіки та інших митців, сприяє розвитку стилю арт-деко, який перетворює на предмети мистецтва звичайні побутові об’єкти – від одягу до автомобілів.

Перша світова війна й революція в Росії негативно вплинули на фінансовий стан подружжя, змусили переїхати з Франції до Іспанії. У Мадриді, Барселоні й Більбао Соня відкрила власні магазини, де продавала розроблений нею одяг, сумки, парасольки, меблі. Все це мало шалений успіх у іспанських модниць. Після повернення в 1921 році до Парижа ця діяльність продовжилася вже у світовій столиці моди. Соня створювала шарфи, хустки, пальто, тканини, брала участь у показах мод, світських балах, разом із чоловіком оформлювала магазини й апартаменти. А після участі у Всесвітній виставці декоративного мистецтва в 1925 році слава Соні Делоне зросла ще більше. Їй стали замовляти костюми для кіно й театру, вона читала лекції в знаменитому університеті Сорбонна, а її ательє ледве справлялося із лавиною замовлень на одяг.

Але мода мінлива, тож, коли ажіотажний попит схлинув, на початку 1930-х років Соні довелося закрити своє ательє. Проте, вона й надалі продовжувала багато працювати, писати картини. Не зламала її й смерть коханого чоловіка в 1941 році. Протягом всього життя вона представляла як свої роботи, так і творчість Робера. Також з-під пера Соні Делоне вийшло багато спогадів про друзів-митців. Померла художниця у віці 94 років, до останнього залишаючись активною, ніколи не полишаючи творчості. Її ім’я – з тих, що навіки вписані в історію мистецтва.

З глибин українського мистецтва

Соню чудово знають у світі, а ось в Україні вона відома насамперед художникам і мистецтвознавцям. Привернути увагу до художниці з українським корінням в її ювілейний рік, а також показати, наскільки актуальним залишається в Україні напрямок мистецтва, в якому вона працювала, і вирішили учасники проекту «Арт-місія» – її земляки, організувавши виставку «Рондо».

Чотири полтавські художники представили на виставці «Рондо» свої абстрактні роботи, близькі за стилем і духом творчості Соні Делоне. Всі учасники виставки – відомі митці, які активно працюють, перебувають у безперестанному розвитку й постійно створюють нові роботи, що стають відкриттям і одкровенням як для фахівців, так і для широкого загалу. Більшість картин створені спеціально для цієї виставки й раніше ніде не експонувалися. Хоча роботи об’єднані напрямком абстрактного живопису, кожен художник має свій неповторний стиль, що робить їхні твори унікальними й пізнаваними. Водночас всі разом вони складають гармонійну експозицію.

Ідею полтавців підтримали київські колеги. На пропозицію зробити таку виставку радо пристав колектив галереї «АВС-арт».

— Наша концепція – представляти глибини українського мистецтва, починаючи від його зародження до творчих візуальних традицій, — говорить директор галереї Алла Маричевська. – В українському мистецтві дуже розвинута ідея вітаїзму – життя, світла, гармонії. Але він проявлений не лише в якихось «солоденьких» речах, але й у драматичних, романтичних, концептуальних. І українство, навіть знаходячись на краї безодні, як це було, наприклад, у 1930-ті роки, за часів «розстріляного відродження», все ж зберігає ці ідеї світла, життя. Можливо, саме тому наша нація не падає, а виживає й завжди піднімається. У нашій галереї ми поставили мету – представити найкращих митців з кожної області України. Хочемо показати творчість художників, які мають власний почерк, стиль, думають, відображають у полотнах свої переживання. І коли побачили роботи полтавських художників, до того ж, об’єднаних однією темою: сонцем, світлом, темпоритмом Соні Делоне, зрозуміли, що цей проект цілком відповідає концепції нашої галереї. Тож із задоволенням представляємо його глядачам.

Більше двох десятків робіт Руслани Анічиної, Григорія Волкова, Анатолія Лавренка, Галини Рідної знайшли своє місце у чудових залах сучасної галереї. Можна тут побачити й дві роботи самої Соні Делоне із зібрання полтавського колекціонера Євгена Аничина. Це, до речі, рідкість на українських теренах. Адже, хоча художниця працювала дуже плідно й залишила дуже багато творів, зберігаються вони здебільшого в європейських музеях і колекціях. Тож відвідувачі виставки в галереї «АВС-арт» мають унікальну можливість познайомитися зі зразками її творчості.

Але учасників виставки об’єднує не лише ім’я Соні Делоне, але й тема рондо – музикального повтору, руху по колу. Для абстрактного живопису це – не дуже поширене явище. У цьому напрямку мистецтва більше відомий кубізм. Проте роботи Соні Делоне, а відтак – і полтавців, відрізняються саме наявністю круглих композицій і елементів. І це – одна з родзинок, завдяки якій виставка наших земляків не ризикує загубитися в київському мистецькому просторі й приваблює поціновувачів живопису.

Початок мистецької дружби

На відкритті заходу зібралося чимало любителів мистецтва з Києва й Полтави. Їх привітали співорганізатори проекту «Арт-місія» – полтавські меценати Олексій Петренко, Євген Аничин, Іван Момот, директор галереї Алла Маричевська, автори картин.

— Розпочну зі слів подяки галереї, — зазначив Олексій Петренко. – Утворилася співпраця між проектом «Арт-місія» й «АВС-арт». Ми бачимо полтавських художників в абстракції. Сам проект стартував із початку цього року трьома виставками в Полтаві художників, котрі тут присутні – Волкова, Лавренка, Анічиної. Виставки цих мистців будуть тривати й далі. Саме слово «місія» ми розуміємо як продовження, й не тільки в Україні.

— Сьогодні мене переповнюють емоції, — поділився своїми враженнями Євген Аничин. – Приїхав, заходжу сюди – вже змонтована експозиція, і зовсім по-іншому все працює. Приєднуюся до слів вдячності. Тут прийняли роботи, й вони тут тимчасово поселилися. Велике спасибі галереї… Полтавські художники підтримали ідею зробити присвяту нашій землячці Соні Делоне – це втілилось у таку потужну виставку-заявку. Дякую всім! Дякую художникам, що вони мені повірили, підтримали.

— Мені приємно, що сьогодні в цій прекрасній галереї представлені полтавські художники, — висловив свою думку Іван Момот. – Полтаву часто називають духовною столицею України, і тішить, що частина цієї духовності сьогодні тут, у Києві. Сподіваюся, з цієї виставки почнеться наша мистецька дружба, що буде довгою, плідною й корисною для всіх нас. Думаю, ми ще побачимо картини й інших полтавських художників, з іншими темами. Вважаю, вони достойні того, аби й кияни, і гості столиці знали про те, що є Полтавщина, є талановиті українські митці.

А чим є творчість Соні Делоне для полтавських художників, яке місце у їхньому власному доробку посідає абстрактний живопис, розповіли вони самі.

— З мого погляду, головне у роботах Соні Делоне – це ритм і динаміка кольору, — говорить Руслана Анічина. – Я шукаю гармонію у тому самому, теж використовую цей принцип музикальності, ритмічності. Також із того, що вона робила, мені близька її здатність зі звичайних предметів створювати об’єкти мистецтва, надавати їм нового звучання.

- Соня Делоне – це яскравий представник абстракціонізму, — відзначає Григорій Волков. – Жінок-абстракціоністів такого рівня в Європі, мабуть, не було. Сам абстракціонізм – закономірне явище, під вплив якого потрапляло багато митців. Роботи Соні Делоне заворожують ритмічністю, урівноваженістю. Упевнений, що творчість Соні Делоне й абстрактне мистецтво взагалі треба популяризувати. Її творчість – ще один внесок у розширення культурологічної аури, мислення художників, суспільства. Тому я із задоволенням взяв участь у цьому проекті.

- Рондо – це рух по колу, — пояснює Анатолій Лавренко. – Коло – початок всього, і все в цьому житті рухається по колу. Проте, кубізм у мистецтві дуже відомий, а чому так само не популяризується рондізм? Якось був на виставці абстрактного живопису в Києві, і мене вразило, що там не побачив жодної круглої абстракції. От і з’явилася ідея – рондо! Принцип підходу до виставки, яку ми представляємо, – абстракція може бути круглою, або композиція може бути побудована на принципі круга. І у Соні Делоне круглі композиції. Рондо було ще в ті часи – на початку минулого століття. Принцип мистецтва нашого часу – концептуальність, воно повинно мати ідею. Кубізм – це ідея, і рондізм – також. Художник зараз перестав бути ремісником, уже не так важливо, хто краще пише. Потрібен креатив, хочеться чогось нового. І хоча й у абстракціонізмі є свої традиції, важко додати щось нове, проте, рондо – це те, завдяки чому можна висловити якусь новизну. У цьому напрямку ми й працювали, готуючи цю виставку.

- Абстрактний живопис для мене – один із основних напрямків творчості, — розповідає Галина Рідна. – Це – потреба, стан душі. Це те, що манить, веде за собою. Коли починаю працювати, не думаю про сюжет, образи. Все це народжується саме, на емоціях, випливає десь із глибини душі. Коли починаю працювати над картиною, ніколи не знаю до кінця, якою вона буде по завершенню. Такими є й роботи, представлені на цій виставці. На них – те, що хотілося висловити, що народилося із душі.

Безперечно, з душі походять всі роботи полтавських митців, представлені на виставці у Києві. І кожен із них буде вважати своє завдання виконаним, коли гармонія барв і кольорів, народжена від полтавського коріння, додасть часточку світла й натхнення у життя кожного, хто побачить експозицію, а значить – і в життя нашого самобутнього народу, нашої прекрасної країни.

Ганна Козельська