Галина Рідна

Галина Рідна

Галина РіднаРідна Галина Іванівна. Народилася 15 лютого 1952 року в с. Степне, Полтавського району, Полтавської обл.
Закінчила Одеське художнє училище (1973), Миргородський керамічний технікум ім. М. Гоголя (1975).
Живописець.

Основні твори: розписи – «Лебедина пісня» (1978), «Птах щастя» (1981), «Святкові квіти» (1984), «Проекція весни» (1986), композиції – «Осінній букет» (1989), «Червоний шлях» (1991); цикли – «Варіації на гоголівські теми» (1984), «Майська ніч» (1982), «Пісні Седнева» (1988), «Весна іде, красу несе» (1988); графічні серії – «Квіти і життя» (1994), «Фруктова симфонія», «Осіння пісня. Автопортрет»
(обидві – 1995), «Метаморфози жінки» (1985–1995).
Член НСХУ.

Рідко хто здатен вкласти у свої роботи стільки життя, що вони починають здаватися самодостатніми світами. Іще важче населити такі світи живими образами, які промовлятимуть до кожного. Галина Рідна створює свої світи вже 40 років, відпускаючи їх у люди чи залишаючи при собі особливо співзвучні.

Рідна Галина Іванівна народилася 15 лютого 1952 р. у селі Степне Полтавського району Полтавської області. Навчалася в Одеському художньому училищі, Миргородському керамічному технікумі ім. М.В. Гоголя, є членом Національної спілки художників України.
Можна сказати, що творчий шлях художниці був призначений їй від початку, ставши не стільки результатом вибору, скільки неможливістю уникнути його, спонукаючи до постійного пошуку, невтомної праці, певною мірою самопожертви та зречення від цінностей звичайного життя. Намагання комплексно осягнути весь творчий набуток художниці важко назвати здійсненним, адже різні періоди творчості Галини Рідної подарували світу вкрай різноманітні за тематикою, стилістикою та технікою роботи. У такому різноманітті і реалізовувався творчий пошук, кристалізувався та зростав талант художниці. Починаючи від раннього, романтичного періоду масштабних олійних полотен і закінчуючи сучасними, зрілими та вивіреними зразками декоративної графіки, складно передбачити, в якому напрямку буде здійснюватися поступ надалі.

Поєднання зразків українського народного розпису із авторською стилістикою знайшло відображення у серіях декоративних робіт 1980-х, виконаних у змішаних техніках, із потужними впливами авангарду та символізму. Український народний розпис, довершений та неповторний у своєму відвертому примітивізмі, такий же унікальний, як у М. Приймаченко чи Г. Собачко-Шостак, у роботах Галини Рідної постає черговою прикметною варіацією. Разом із очевидним народним елементом, у роботах вгадується потужний авторський задум. Максимально спрощені та схематизовані, але водночас дуже живі, динамічні та складні форми, попри свою умовність, промовляють максимальною концентрацією кольору та мислеобразу.

Окремої уваги заслуговує графічна «Гоголівська серія», надзвичайно містична та багата цікавими смислами, серії «Ліричні» та «Українські» мотиви» 1980-1990-х. Деякі графічні роботи нагадують ескізи, які можливо постануть у кольорі або так і залишаться лаконічно чорно-білими. Повторювана та впізнавана стилізація, використання схожих образних рядів та символів ніби об’єднують ці серії у вичерпну абетку світовідчуття художниці.

Вишукано-лаконічна добірка декоративних натюрмортів серії «Квіти і життя», започаткована на рубежі століть, представляє більш дорослі, досконалі та вичерпні інтерпретації народних елементів, вміщених у продумані композиції. Такі роботи пропонують по-іншому поглянути на стихійні вияви народного мистецтва – у представленні елітному, вивіреному, певною мірою бароковому. Своєрідна колірна палітра додає свого внеску до особливості, унікальності робіт.
Сучасна графіка представлена серією «Жінки». Схематичність, гротескність та вільна інтерпретація форми поєднується із чутливістю, м’якістю загального характеру зображень, висуваючи на передній план той-таки авторський символізм, що проходить ниткою крізь увесь творчий набуток.

Така різноманітна і водночас просякнута глибокою індивідуальністю художниці, творчість Галини Рідної відкриває простір для серйозних роздумів. Муза, заради якої творець жертвує принадами звичного життя, присвячуючи свій час виключно створюванню нових смислів, символів, образів, переносячи їх на папір кожної вільної миті, у відповідь одаровує майстра таємним знанням, яке кличе його за собою. Намагання осягнути задум художниці, виявити всі смисли – марна справа, адже власний світ художнього образу завжди залишається дещо непізнаваним навіть для самого творця. Крізь роботи Галини проглядає потужна, красномовна та неприхована індивідуальність, вона виростає у переосмисленні та художньому відтворенні народних мистецьких практик, які постають як авторські ємності для чистого народного духу, його семантики та семіотики.

Повторювана та впізнавана стилізація використовуваних мотивів-символів – риб, тварин, рослин та людей, їх розміщення у композиції дозволяє говорити про наявність містичного, магічного пласту творчості Галини Рідної, який потребує окремого вивчення, відмінного від методик мистецтвознавства. Екстраполюючи некласичний принцип нероздільності особистості та світу на творчий здобуток художниці, побачимо інтимний рівень переживання кожного зображення, надання їм власних пояснень та значень. Найбільш доцільним для розуміння багатовимірності творчого світу художниці стане вживання категорії художнього образу як певної цілісності, яка може ув’язати у собі особистісний, індивідуальний та символічний виміри. Художній образ тут виступає формою мислення, творчим методом, він обумовлює зображуване, надаючи йому нових можливостей для розвитку сюжету. Міцна вкоріненість у буття, простір і час дозволяє художниці напрочуд легко маніпулювати стародавніми знаками та сучасними техніками, постійно задаючи своїм глядачам загадки стосовно визначення конкретного стилю чи напряму своєї творчості.

Безсумнівно актуальними та важливими виглядають роботи Галини Рідної не лише з мистецької, але і з культурної точки зору. Підйом інтересу до традиції, національного автентичного мистецтва, активує звернення не стільки до музейних експонатів, скільки до вправних інтерпретаторів, які здатні вдихнути іскру життя у звичні та притрушені порохом мотиви старовинних книжок, вицвілих розписів чи незрозумілих предметів. Створення робіт із виразним національним характером, водночас зрозумілих та близьких людині епохи постмодерну – значущий та важливий внесок у відновлення зміщених світоглядних матриць українського народу. «Творчість» епохи постмодерну поступово відсторонює нас від основного для сприйняття творів мистецтва критерію – художньої цінності, заміщуючи її втомленими пошуками бодай чогось, що здатне здивувати. Поєднання професійного володіння графічними техніками, особливого колориту та глибокого смислового навантаження дозволяє дивувати навіть зверхніх адептів контемпорарі, змушуючи їх вдивлятися, вдумуватися, вживатися у кожний образ, створений Галиною Рідною.